Перейти до основного вмісту

Автор: med1

Дифтерія: чим небезпечна, які симптоми та чому варто щепитися за Календарем щеплень

Дифтерія — це небезпечна бактеріальна інфекція, що уражає дихальні шляхи, горло та шкіру, спричинена паличкою Corynebacterium diphtheriae, яка продукує дуже сильний токсин. Збудник дифтерії передається повітряно-крапельним шляхом. Небезпечних ускладнень дифтерії можна запобігти за допомогою вакцинації.
Коли роблять щеплення?
Вакцинація від дифтерії входить до Національного календаря щеплень і є безоплатною. Комбінована вакцина проти кашлюка, дифтерії та правця вводиться за графіком 2, 4, 6 та 18 місяців, далі — ревакцинація у 6 років та у 16 років. Дорослим варто проводити ревакцинацію кожні 10 років, оскільки захист проти дифтерії згасає з часом.
Чому важливо подбати про щеплення?
Збудник дифтерії виробляє надзвичайно потужний токсин, який уражає серце, нервову систему та нирки. Найнебезпечнішим є також утворення щільних плівок, які можуть перекрити дихальні шляхи, що призводить до задухи.
Серед ускладнень дифтерії також можуть бути запалення серцевого м’яза, токсичне ураження нервової системи, пневмонія або порушення роботи нирок.
Які симптоми дифтерії?
Інфікуватися можна повітряно-крапельним шляхом або через предмети побуту. Інкубаційний період триває від 2 до 10 днів. Дифтерія підступна тим, що на початковому етапі її легко сплутати зі звичайною застудою, ГРВІ.
Перші симптоми — незначний біль у горлі, невелике підвищення температури, можлива осиплість голосу. Проте згодом з’являються сірі плівки у горлі та на мигдаликах, набряк шиї та збільшення лімфовузлів, утруднене дихання та ковтання.
Перегляньте медичну карту дитини: якщо пропущено щеплення — зверніться до лікаря, щоб надолужити його. Якщо ви дорослий і не пам’ятаєте, коли востаннє робили щеплення від дифтерії та правця (або минуло понад 10 років) — запишіться до свого сімейного лікаря вже сьогодні.

Міжнародний день рідкісних хвороб

28 лютого 2026 року за ініціативою Європейської організації з вивчення рідкісних хвороб EURORDIS відзначається Міжнародний День рідкісних (орфанних) захворювань. Мета проведення цього Дня – привернути увагу громадськості до проблем людей, які хворі на рідкісні захворювання, підвищити обізнаність про рідкісні хвороби та їх вплив на життя людей. 

Орфанними (рідкісними) вважаються захворювання, які зустрічаються у невеликої кількості людей до загальної чисельності населення. Наприклад, захворювання, яке вважається рідкісним в Європі, вражає 1 людину з 2000. 

Всього в світі налічується більше 300 мільйонів (3,5-5,9%) людей, що живуть з одним або декількома з більш ніж 6000 виявлених рідкісних захворювань. З усіх орфанних захворювань 72% відносяться до генетичних, в той час як інші є результатом інфекцій (бактеріальних або вірусних), алергії, екологічних причин або є проявами дегенеративних і проліферативних процесів в організмі. 

Орфанні захворювання характеризуються широким розмаїттям порушень і симптомів, які варіюються не тільки від хвороби до хвороби, а й від пацієнта до пацієнта, що страждає одним і тим же захворюванням.  

Станом на 01.01.2026 р. за даними КНП ХОР «Міжобласний спеціалізований медико-генетичний центр – Центр рідкісних (орфанних) захворювань» зареєстровані та перебувають на диспансерному обліку хворі з різними рідкісними захворюваннями, найбільш поширеними серед них є: 

– порушення обміну амінокислот –326 людей, з них 172 дитини, 

– гіпергомоцистеїнемія – 62 людини, з них 45 діти;

– фенілкетонурія – 87 людей, з них 30 діти,

– муковісцидоз – 64 людини, з них 62 дитини,

– синдром Шерешевського–Тернера – 10 людей, з них 2 дитини, 

– синдром Марфана – 20 людей,  з них 7 дітей,

– недостатність вітамінів групи В – 6 людей, з них 0 дітей,

– мітохондріальна дисфункція – 2 людей, з них 1 дитина, 

– гомоцистинурія – 5 людей, з них 4 дитини.

Для раннього виявлення, своєчасного лікування, профілактики інвалідності та розвитку важких клінічних наслідків, а також зниження дитячої летальності від спадкових захворювань проводиться неонатальний скрінінг. В Україні обов’язковим є скринінг наступних захворювань: фенілкетонурія, муковісцидоз, вроджений гіпотиреоз, адреногенітальний синдром.

Фенілкетонурія – спадкове захворювання групи ферментопатій, пов’язане з порушенням метаболізму фенілаланіну, що призводить до накопичення цієї амінокіслоти та продуктів її обміну. Це в свою чергу є причиною нейродегенеративних процесів у мозку, які через декілька місяців після народження дитини проявляються судомами, розумовою відсталістю та іншими ураженнями ЦНС. Якщо лікування розпочато вчасно і проводиться ретельно, то клінічні симптоми фенілкетонурії будуть відсутні, і дитина буде рости здоровою, практично не відрізняючись від однолітків. Лікування полягає у дотриманні спеціальної дієти, а саме: вилучаються з харчування певні продукти такі, як м’ясо, риба, сир, молоко, горох, боби, горіхи, халва та борошняні вироби, а також призначаються суміші, які містять різні амінокислоти, крім фенілаланіну. 

Муковісцидоз – спадкове захворювання, що характеризується порушенням роботи  органів, які виробляють екзокринний секрет: бронхів, підшлункової залози, кишечника і потових залоз. При даній патології утворюється дуже густий та в’язкий слиз, що призводить до порушень функцій органів. В даних випадках до слизу приєднується інфекція, і дитина практично постійно страждає від тяжких бронхітів, запалення легенів і порушень роботи шлунково-кишкового тракту. Вважається, що якщо муковісцидоз виявляється у новонародженого і його починають лікувати з 2-го місяця життя, то клінічні прояви захворювання проявляються в меншому ступені і дитина нормально розвивається фізично і розумово.

Вроджений гіпотиреоз проявляється серйозними порушеннями росту і розвитку дитини з народження і обумовлений повним або частковим порушенням функції щитовидної залози, що виробляє йодовмісні гормони. Якщо вроджений гіпотиреоз не лікувати, то у дитини різко сповільнюється зростання, розвивається важка необоротна розумова відсталість і з’являються інші клінічні ознаки захворювання. Хвороба прогресує і може привести до інвалідності. Однак, якщо лікування розпочато в 1-й місяць після народження, то в абсолютній більшості випадків дитина розвивається нормально. Вроджений гіпотиреоз розповсюджений рівномірно з приблизно однаковою частотою – 1 хворий на 3000-4000 новонароджених. У дівчаток з нез’ясованих причин це захворювання виявляють вдвічі частіше, ніж у хлопчиків.

Адреногенітальний синдром – спадкове захворювання, що характеризується надлишковим виділенням корою наднирників статевих гормонів, а також їхніх біохімічних метаболітів. В результаті, у дитини розвивається випередження темпів росту, передчасне статеве дозрівання, розлади поведінки, порушення нормального розвитку статевих органів тощо. Лабораторне та інструментальне підтвердження діагнозу є обґрунтуванням для проведення адекватної замісної гормональної терапії. 

У м. Харкові надання діагностичної, лікувальної, реабілітаційної допомоги хворим з рідкісними захворюваннями здійснюється в КНП Харківської обласної ради «Міжобласний спеціалізований медико-генетичний центр – Центр рідкісних (орфанних) захворювань», за адресою: м. Харків, проспект Незалежності, 13.

Відбудеться панельна дискусія «ПОЗА МЕЖАМИ МОЖЛИВОГО» 27 лютого 2026 року, встигніть зарєєструватися

Панельна дискусія «ПОЗА МЕЖАМИ МОЖЛИВОГО», що відбудеться 27 лютого 2026 року в м. Києві із залученням представників ERN, європейських лікарів та пацієнтських спільнот, представників української влади, Національної служби здоров’я України, Державного підприємства «Медичні закупівлі України», представників Департаментів/Управлінь охорони здоров’я обласних/міських державних адміністрацій, представників виробників інноваційних ліків, лікарів-експертів реферетних центрів.
(онлайн-реєстрації: https://forms.gle/9y123xAoSWpJBphf8)

Перейти до вмісту